Духовне падіння в аскетичній думці Києво-Печерського патерика
Анотація
Розглянуто духовне падіння як суттєву ланку християнської аскетичної практики. В цьому
контексті вивчені тексти Києво-Печерського патерика дозволяють реконструювати характер
аскетичної думки в її міфопоетичній модифікації. Дослідження порушеної в статті проблеми
засноване на традиції філософії життя, завдяки якій зміст текстів Києво-Печерського патерика
співвідноситься не з природничо-науковою картиною світу, а з життєвим світом людини в
співвіднесеності з культурою.
Досліджено три фрагменти Києво-Печерського патерика з трьома різними ситуаціями
морального занепаду аскетів – через грошолюбство, марнославство і ненависть до ближнього.
Їх аналіз дозволив визначити агіографічний міф як соціокультурний канал презентації і тран-
сляції аскетичної ідеології православ’я з її регулятивним механізмом. Показано, що тексти
Києво-Печерського патерика не тільки проектують ситуацію в християнстві на аскетичну
ідеологію, але також формують ідеологічний механізм регулювання духовної практики ас-
кетів. Підкреслюється, що процес регулювання життя аскета з боку християнської традиції
спонукає подвижника виробити механізм саморегулювання, в системі якого духовне падіння
Значну увагу приділено осмисленню стану буття-в-ситуації-загрози неминучої загибелі
душі, який конституюється в міфопоетичній формі як найважливіший мотиваційний меха-
нізм активізації подвижницької діяльності в напрямку відновлення духовного стану аскета.
Звертається увага, що за допомогою ціннісної шкали міфологія Києво-Печерського патерика
також здійснює функцію смисло-життєвого орієнтування і разом з цим персоналізацію фігури
аскета як трансцендуючої особистості в напрямку Альтернативи.
Ключові слова: духовне падіння, духовне піднесення, аскетична думка, агіографічний міф,
буття-в-ситуації-загрози, Альтернатива
/ відновлення набуває значення істотного мотиваційного фактору розширення і поглиблення
аскетичного способу життя.
