Українська православна автокефальна церква в донесеннях польських дипломатичних представництв в УСРР (1923–1930)

Анотація

Проаналізовано згадки про Українську автокефальну православну церкву (далі ‒ УАПЦ) формації 1921 р. в кореспонденції польських дипломатичних представництв в УСРР. Визначено причини зацікавлення цією Церквою, джерела інформації, які використовувалися для підготовки звітів, особливості ставлення дипломатів до окремих подій та/чи діячів українського церковного руху. Вказано на незмінно песимістичні оцінки шансів УАПЦ на “пристосування” до радянської дійсності в умовах, коли влада вважала її апріорі “ворожою” і “шкідливою” структурою. Наведено міркування про сильні та слабкі сторони українського православного церковного руху, специфіку його розгортання в регіональному розрізі та з огляду на сприйняття різними суспільними верствами. Зроблено висновок про значний потенціал цього виду джерел (звітів, рапортів, рефератів, підготовлених дипломатичними представництвами) для вивчення історії православної Церкви в радянській Україні 1920-х – початку 1930-х рр.