Очищення храму від осквернення (десакралізації) в друкованій літургійній традиції УГКЦ

Анотація

Висвітлено процес зародження та формування чинів (молитов) для очищення храму від осквернення (десакралізації) у східній церковній традиції, зокрема в УГКЦ. Повідомлено, що в Унійній церкві XVIII cт. існували три види чинів для очищення храму – від осквернення, профанації або вбивства (чи побиття до крові) людини в цій сакральній споруді. Зазначено, що метою їхнього звершення було збереження чистоти і святості особливого місця та зведеної на ньому церкви, освяченої й призначеної безпосередньо для служіння Богові на цій землі.
Розкрито спільність і відмінність вказаних видів чинів на очищення храму (всі вони належать до т. зв. приватних церковних богослужінь), представлено їхні редакції. Простежено джерела, час появи й поширення цих унікальних церковних творів у літургійній практиці УГКЦ. Перелічено молитви, які вживалися в кожному з чинів, і з’ясовано, коли в УГКЦ почали використовувати самі лише молитви для очищення храму (без відповідних чинів).
Наголошено, що право безпосередньо звершувати види чинів на очищення церкви мав тільки правлячий єпископ єпархії або делегований ним священник. Описано сучасні практики очищення храму (у різних випадках) в УГКЦ.
Встановлено, що в XVIII‒XX cт. у друкованій літургійній традиції Унійної церкви існував і загальний чин для очищення храму від осквернення (десакралізації). Досліджено структуру цього чину.