Процес рецензування

Процедуру рецензування проходять усі наукові статті, що надійшли до редакції. Цей процес вимагає об’єктивності, а рецензенти зобов’язані формувати свої висновки чітко, обґрунтовано і не допускати проявів особистих претензій до автора.

Завдання рецензування – сприяння суворому відбору авторських рукописів для видання та формування конкретних рекомендацій щодо їхнього покращення. Процес рецензування орієнтований на максимально об’єктивну оцінку змісту наукової статті, визначення її відповідності вимогам збірника і передбачає всебічний аналіз переваг та недоліків дослідження.

 

Редакційна колегія збірника "Історія релігій в Україні" впроваджує сувору політику забезпечення наукової якості через систему подвійного сліпого рецензування (double-blind peer review), що є фундаментальним стандартом об’єктивної академічної експертизи. Процес оцінювання рукопису розпочинається з первинного редакційного фільтра (desk rejection), під час якого головний редактор або його заступники перевіряють статтю на відповідність профілю видання, вимогам до оформлення та відсутність академічного плагіату. Після успішного проходження пре-скринінгу матеріал анонімізується – з тексту видаляються будь-які відомості, що можуть ідентифікувати автора, – і спрямовується щонайменше двом незалежним зовнішнім експертам, які є фахівцями з відповідної наукової проблематики.

До розгляду рукописів залучаються лише експерти, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук (PhD), володіють визнаною експертизою у специфічній галузі дослідження та мають активний публікаційний профіль за останні 3–5 років. Ключовим етичним критерієм є відсутність конфлікту інтересів: рецензент не може працювати в одній установі з автором, бути його співавтором протягом останніх років або мати будь-які особисті чи фінансові зв'язки, що можуть вплинути на об'єктивність оцінки. Редакція підтримує базу даних рецензентів, регулярно оновлюючи її на основі якості та оперативності наданих ними відгуків. Процес експертного оцінювання вимагає від рецензентів високого рівня кваліфікації та професійної сумлінності. Якщо обраний експерт відчуває брак фахових компетенцій для оцінки конкретної теми, він має невідкладно відмовитися від завдання. Рецензування повинно бути об’єктивним та спрямованим на підтримку інтелектуальної незалежності автора, уникаючи персоналізованої критики та упереджених суджень. Будь-які звинувачення у плагіаті чи фальсифікації мають бути ґрунтовно доведеними та супроводжуватися конкретними доказами, уникаючи наклепницьких висловлювань. Рецензенти мають зберігати дисциплінованість щодо термінів надання відгуків (етап безпосереднього експертного оцінювання зазвичай триває від 4 до 12 тижнів, залежно від складності теми), виявляючи повагу до авторів та дотримуючись загальноприйнятих норм академічного етикету. Упереджене вимагання цитування власних праць рецензента вважається неетичним і недопустимим. Взаємодія всіх учасників видавничого процесу в збірнику "Історія релігій в Україні" спрямована на створення прозорого, чесного та високоетичного середовища для розвитку національної науки.

Форми документування та оцінювання є стандартизованими для забезпечення релевантності відгуків. Кожен рецензент заповнює уніфіковану форму (рецензійний бланк). Рецензенти оцінюють рукопис за низкою критичних параметрів, серед яких наукова новизна, обґрунтованість методологічного інструментарію, репрезентативність джерельної бази та логічна цілісність висновків. Взаємодія між автором та рецензентами відбувається виключно через редакційну платформу, що гарантує конфіденційність та запобігає будь-якому особистому тиску на експертів. За результатами оцінювання рецензенти можуть рекомендувати статтю до друку, призначити доопрацювання з повторним розглядом або обґрунтовано відхилити матеріал. У разі виникнення суттєвих розбіжностей у висновках двох експертів, редакція залучає третього незалежного арбітра, рішення якого стає вирішальним.

Остаточне затвердження змісту кожного номера збірника приймається редакційною колегією видання на основі позитивних експертних відгуків. Авторам надається право на апеляцію у випадку незгоди з аргументами рецензентів, проте повторний розгляд ініціюється лише за умови надання вичерпних наукових доказів помилковості експертних суджень. Такий підхід забезпечує прозорість наукової комунікації та гарантує, що до публікації допускаються лише розвідки, які мають високу наукову цінність для розвитку української історії.

Рукописи, прийняті до друку, проходять літературне та технічне редагування. Незначні стилістичні виправлення редактор може вносити без узгодження з автором.

Автори несуть відповідальність за науковий та практичний рівень своїх робіт, достовірність фактів і даних, а також дотримання авторських прав.