Запровадження чинів благословення й освячення ікон і хреста у Церквах Володимирового хрещення

Анотація

Висвітлено процес зародження та формування чинів благословення й освячення ікон і хреста у київській літургійній традиції. Виявлено, що перші такі чини (належать до т. зв. приватних церковних богослужінь) були укладені в Київській православній церкві за благословенням митрополита Петра Могили й опубліковані в київському Требнику 1646 р. Підкреслено, вони не були запозичені ні з візантійської, ні з латинської практики, ставши плодом самобутньої літургійної творчості.
Повідомлено, що в київській літургійній традиції постало аж чотири види чинів для благословення й освячення ікон, а також два види чинів для освячення хреста як ікони (їхні оригінальні назви наводяться). Створені задля запобігання зловживанням в іконописанні (аби не відбувалося іменування, тобто церковне благословення й освячення того, що властиво не є іконою, як, наприклад, зображення на релігійну тематику), всі вони стали обов’язковими для звершення у Київській православній церкві.
Коротко проаналізовано структури та змістові акценти чотирьох друкованих чинів на благословення й освячення ікон (Христа чи Господніх празників, однієї чи багатьох; Пресвятої Богородиці, однієї чи багатьох; Пресвятої Живоначальної Тройці в образі трьох ангелів, Богоявлення, Преображення чи Зішестя Святого Духа; одного або кількох святих) із київського Требника 1646 р. Визначено час появи та поширення цих чинів у літургійній практиці Київської унійної церкви та РПЦ і простежено, чи існують вони сьогодні в УГКЦ, РПЦ (УПЦ МП), ПЦУ (УПЦ КП).
Представлено також структури і зміст двох видів чинів на благословення й освячення хреста, поданих у тій же богослужбовій книзі. Встановлено період їхнього започаткування й розповсюдження як різновидів приватних церковних богослужінь у Київській унійній церкві та РПЦ, зазначено, чи практикуються вони в УГКЦ, РПЦ (УПЦ МП), ПЦУ (УПЦ КП) на сучасному етапі.
Наголошується, що збереження іконописного канону було й залишається досі важливим церковним правилом у Церквах Володимирового хрещення. Безпосередньо звершувати чини на благословення й освячення ікони та хреста мав і має право не тільки єпископ – як той, хто наділений повнотою апостольської влади, але й кожен пресвітер.
Ключові слова: чин благословення й освячення ікони, чин благословення й освячення хреста, київська традиція, требник, приватні церковні богослужіння